Ти вдивлялась в мої, вкриті смутком, зажурені вічі…
*****
Ти вдивлялась в мої, вкриті смутком, зажурені вічі;
А в уяві моїй не могло уміститись ніяк,
Що красиві жінки помирають в житті цьому двічі...
Й так тривожив мене цей сумний та доконаний факт.
*****
Не хочеться вчорашнє повернути;
Той простір у минулому закляк...
Ти знаєш, тілом можна притягнути,
Та втримати не вийде аж ніяк..
*****
Здається мені ця гіпотеза зверх вірогідною;
Такою собі аксіомою невідворотньою:
Розумна людина ніколи не буде бідною;
Щаслива людина не може бути самотньою.
