Ми такі обоє колючі,
Що раніше обнятись - зась.
Та серця наші живучі,
Прийшов нарешті час.
Поєднались у воєдино,
Не знаючи, хто ми насправді.
Була б повнолітня дитина
Знайомства на нашій варті!
Гуляння у сутінках ночі,
Розмови до самого ранку.
Дивився у мої очі дівочі,
Та не бачив у них ти світанку.
Нас добряче роки отесали.
Чи знаємо тепер один одного?
СІМ'ЄЮ нарешті ми стали,
Більше немає нічого підводного!
У обов'язок переросла дружба,
У кохання - піклування.
Твоя рука дуже мужня,
Це моє тобі зізнання!
Не відпущу її, більше не хочу,
Нехай буде гірко чи солодко.
Нехай я часом про щось воркочу,
Та все згладжує наше ЗОЛОТКО!
