Ми людьми себе вважаєм,
Чи це так?
Мені щось-то заважає
Вважать так.
Є дикунства, є розбої,
Є жорстокість, хіть п́янка,
І тягти до себе вдвоє,
Обкрадаючи дідка,
І інтриги, підколінки,
І улесливість зрідка,
Щоби кинули ряднинку,
Або погляд в бік лестця...
Знання світу їх аж нудить,
Зате зверхності – тюки.
Серед них насправжні люди –
Незнайомі дикуни,
Відщепенці чи відлюдьки…
Вони масой нас зітруть!
А малесенькі здобутки
Їх уяву піднесуть.
Ось чому я завагався –
Люди це чи інше щось.
А щоб більше не вагався,
Натовкли по саме ось.
