Пишу-пишу, та, видно, все дарма!..
Летять в корзину вірші і поеми,
неначе гуси в ирій! Зокрема,
то слів забракне, то відсутні теми…
Смітник зростає в мене на очах,
банкрутство, наче папороть, буяє.
Є відчуття: зірвало в мене дах -
і понесло аж ген до виднокраю!
А я, коли ще молоденьким був,
на смітниках умів зростить кохання…
Наразі, технологію забув…
або ще гірше: кінь покинув стайню…
А я, коли ще вус чорнявий мав,
солодкі мрії клав у чашу кави
і поглядом спіднички піднімав
так легко, наче біс очима правив.
А зараз що? Пишу, мов хто завів…
Нема тепер у мене відпочинку.
Давно б уже чи ґиґнув, чи завив…
якби до мене не чіплялась жінка!
10- 13.09.2020