Тільки в снах тебе я знала,
Але почала кохати,
Сонця руту я шукала,
Щоб тебе причарувати.
Душу я твою кохала
Та обличчя твоє гарне –
Був ти мрією у плоті,
Лицарю мій бездоганний!
Я відправилась в шлях довгий,
Щоб знайти Червону Руту,
Аби вкрасти твоє серце
Назавжди, Мій Незабутній!
Йшла я довго і втомилась,
Ніженьки до крові збила,
Але зіронька на небі
Добрий шлях мій освітила.
Я знайшла Червону Руту,
У цю мить її зірвала,
Лагідно і зі сльозами
Твоє ім'я закликала…
«Запізнилась ти на Вічність», -
Вітер відповів зі сміхом…
Я побачила твій образ,
Гіркото моя і Втіхо!.. -
Але тільки на секунду,
І мені ти посміхнувся,
В небо глянувши з тугою,
Лебедем ти обернувся –
І злетів до зірок ясних…
Моє серце біль скувала,
Та моя Червона Рута,
Як билиночка, зів'яла!