Звук трембіти лине в горах синіх,
Вторить стоголосо їй луна.
То журба матусина за сином,
Адже по землі повзе війна.
Маминому серцю тісно в грудях,
Молитвам її нема кінця:
«Ой, коли ж народ наш мир здобуде?» –
Ці слова злетіли до Отця.
Затремтіли звуки-переливи,
Все журбою тою обняли,
Підняли їх гори й полонини,
Мамині слова у даль несли.
А коли дісталася молитва
До її синочка на Донбас,
То зцілила дух його для битви,
Котра волю збереже для нас.
14.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Прекрасна поезія! 
чудова поезія 
