З виду все пречудово: родина, робота.
З виду все так, як треба - життя, як життя.
Тільки в м́оїх очах - лиш про тебе турбота,
а як тебе не бачу, то лиш - небуття.
А я тебе не бачу, не чую, не знаю,
я з тобою прощалась на день, на один.
Але щось розвалилось, тебе я втрачаю,
ніби хтось випив кров із останніх судин.
Щось все крутить в мені, щось ламає, та плаче,
щось принишкло в мені - важко дихаю я.
Наче все, як завжди - тільки де ти, козаче?
В моїх грудях шкребече мале цуценя.