Ти тримала в руці мого цвіркуна ,
І очима впивалася в зорі.
Шепотіла про себе: Вот тєбє на,
Всьо должно же случіцца на морє.
Я спокійно курив, на небо дививсь
І жевріло нестримне бажання.
Зорепади скажені із неба лились,
І цикади співали до рання.
Нам залазив пісок у різні місця,
Й натерали незручні сандалі.
Ти для мене, як муза, була для митця —
Абсолютна вершина моралі.
Ти тендітна й красива, наче єнот:
Білі смуги на тілі від сонця,
Маленькі вушка, кумедний рот,
І цвіркун мій у твоїй долнці.
