Мене не робить влада сильнішою.
Політика не рівняє поставу.
Це не вони роблять ріднішою
Мені мою ж законну державу.
Не від них залежить, коли я буду
Палко любити чи в гніві лаяти.
Там поміж них давно стільки бруду,
Що марно сили і час свої гаяти.
Від подиху слова рідного, ніжного,
Від співу такого, що радість крізь сльози,
Все - від верхнього Дніпра і до нижнього -
Люблю! І навіть любитиму в грози!
Почуття своє я не топитиму
В дискусіях чи сумнівних мареннях.
Немає в світі страшнішого розтину -
Живий народ ховати у мармурах.
Щоб машина бездушна не сплутала
Нас з мовчазною травою братською
Треба щоб мова в грудях загупала:
Українською, друже, козацькою!
