Я міняю усе, чим так дорожу, на прощення -
Єдину перлину на порцеляновій кулі світу.
Сонце цілиться у неї, підбиту і зношену,
Прогріває усі скам'янілості своїм ніжним світлом.
Це Ти явив себе - вірний лебідь, що горнеться до людства,
Чисте небо, літня гроза, гірський спокій, весняні повені,
Ти стільки разів народжувався у наших серцях, так схожих на пустки -
Пробач, ми жодного разу цього не заслуговували,
Живемо, неначе життя - це ніщо, неначе - це марево,
Неначе ми хочемо тільки мати й любові не знаємо.
Різдво - це кожен раз, коли ми прокидаємось з наміром
Не стати, зневірившись, згарищем для Твоїх надій,
Допоки ми мріємо. Допоки боремось із темряви товщею.
Є стільки всього, чого ми іще не збагнули.
Я міняю усе, чим так дорожу, на прощення -
Єдину перлину на порцеляновій кулі світу.