Персеїди
Сріблом незабутнім ніжать очі,
почуттям омріяні зірки
ними, ніби щастям, серед ночі,
надихає тиша на думки:
заварити у горнятку каву,
щоб на лавці сісти у дворі,
і дивитись на ясну виставу,
що дощем почнеться угорі.
Ось нарешті небо заіскрилось
іскорками білими, як сніг,
мов нові бажання народились,
падаючи з темряви до ніг.
Ми з тобою теж їх загадали
тож вони всі збудуться, повір,
ми ж про них нікому не казали,
берегли скарбами до сих пір.
У серпневі ночі на Персея,
ми дивитись любимо завжди,
адже ще такої одіссеї
метеорів більше не знайти.
Мчать вони по небу між зірками
мріями на здійснення з пітьми,
у яку залюблено роками
дивлячись світилися і ми.
.
Віктор Цвіт 04.08.20
