Ми розп'яті на картах світу,
Ми зірки у чужих кіно,
Нам так мало цих «нас» й повітря,
Нам ще точно не все одно...
Ми - суцільна проста відомість,
Розшаровані по містах,
Замість слів, я сміюсь натомість
Й не цілую твої вуста.
Ще знайдуться дороги й стержні,
І відбитки твоїх колін...
Ну а поки, крихкі й залежні,
Ми будуємо масу стін.
Що приймає проклята відстань,
Щоб так боляче обпекти?
В нас любов паралельно різна,
Та до тебе б тепер втекти.
Відчувати твої долоні,
Напиватися словом «ми»,
Щоб закохані очі й сонні
Поділили на двох світи.