Його погляд обпалює душу наскрізь,
Так хочеться відвернутися, та ти не в змозі.
І падаєш на дно душі - в темний колодязь,
Який хоче повести тебе по вірній дорозі.
Іскра надії зароджується в твоєму серці,
Але гордість, твої шаблони закрили в ньому дверці.
Якщо боятимешся її впустити в себе,
То і не помітиш як щастя пройде повз тебе.
І знову винити ти себе довго будеш
Що шанс впустила, і не спробувала жити.
Ті очі, які так манили, не скоро забудеш,
Та пізно вже, їх навчила інша любити...
