Все розвалив...Тобі не жалко?
Десь у дрібницях весь застряг.
Колись любив, неначе палко,
Та почуття в нове одяг.
Ти приміряв занадто довго,
Чи буде, думав, до лиця?
Та не взнавав себе самого,
Колись знайомого творця.
І ти вже став не той, а інший,
В собі усе переробив.
Колись ти був із всіх рідніший,
Та на дорозі все згубив.
Ну що залишилось в тобі?
Ти - вередливий і нестерпний.
Твоя душа уся в злобі,
Я співчуваю, бідолашний,
Бо твої нерви так слабі!!
Гарний вірш! Хоча сумний. Всі різні і,як ті квіти, чи буря*ни в полі....Не здатні протистояти злобі... звинувачуючи долі...
Весняного настрою Вам! Здоров*ячка і натхнення!