– Розкажи, як воюєш солдате?
Що ти бачиш в стривожених снах?
Як живеться в окопах щербатих?
Як тримаєшся в лютих штормах?
– Де твоя залишилась калина?
Де твій дім? У яких він краях?
У тривожну, воєнну годину
Ти ступив на незвіданий шлях.
Штивна доля не пестить в двобою.
Попри все, знов стоїш на посту.
Бо не зміг би ти жити в неволі.
Бо твій дух - вільний вітер в степу.
Не простою твоя є дорога,
Бо немає в ній місця жалю.
Та я вірю в святу перемогу,
Непохитність і мужність твою.
На посту ти в дощі й хуртовину,
Бо козацького роду боєць.
Захищаєш свою Батьківщину,
Волю, гідність народу і честь.
Прийде час і замовкнуть гармати.
України лунатиме гімн!
– Гречно дякую, мужній солдате!
Вічна слава й доземний уклін.
18. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
