Зупинилась осінь у дворі,
Зиму панувати не пустила...
І хоч сили в неї вже слабкі,
Підняла ще вище свої крила...
Мало не щодня ідуть дощі,
І вітри шепочуться з дощами...
Стомлені дерева і кущі,
Як і люди, сповнені думками...
Думи обсідають нас сумні,
Що ж таке це діється в природі...
Правила відомі всім земні,
Ми ж бо підкоряємось погоді...
І буває важко нам в ці дні,
Та ми все ж не скаржимось на долю,
Хоч бувають думи в нас сумні,
Мрії все ж наповнені любов"ю!
Осінь нам чарівною була,
Та її пора давно минула...
А зими пора уже прийшла,
Холодом і снігом, щоб війнула...
Час до середини добіга,
Десь зима затрималась надовго,
Кожна мить стає вже дорога,
Все ж коли прийде, нам невідомо...
Та ми все ж діждемося зими,
Ця її затримка несвідома...
Десь вона уже за ворітьми,
Бо ж вона для нас усіх вагома...
Зупинилась осінь у дворі,
Та зима її усе ж поборе...
Хмари вже насупились вгорі,
Може нам і Бог в цьому поможе...