..а небо плаче..
..небо України плаче..
..дрібненьким дощиком..
..ще зранку дріботить..
..і сльози безупину собі котяться..
..душа теж плаче..
..бо в душі болить..
..і небо сірою скорботою затягнуте..
..пташки замовкли..
..сум і вічний біль..
..і не вгамує її вже ніяка відповідь..
..ні співчуття..
..що линуть звідусіль..
..здається лихо в нашім домі поселилося..
..щодня все болісніше дихає буття..
..і скільки їх в останню мить молилося..
..а мить..лиш мить життя..
..а далі небуття..
..у полум'ї життя у раз скінчилося..
..останній подих з криком небо рвав..
..за що їм..Боже..так усім судилося??..
..чому ж ти їхню мить не врятував??..
..чому кати і нелюди безкарні??..
..чому війна??..чому стражда народ??..
..чому душа болить і дні частіше чорні??..
..чом небо плаче в полум'ї скорбот??..