Він бачив смерть, він бачив горе,
Але такого ще ніколи.
Що діється на цій землі
Не бачив навіть уві сні.
Тут пекло справжнє,
А був колись рай.
На що перетворився край
Ніхто гадки й немає.
Як люд невинний тут страждає…
Яка тут мука і руїна…
Запала в неї Україна.
Та помочі вона благає:
«Хто поможе, хто ще має
В собі сили хоч краплину?
Спаси її, а то загине!
І все у темряву полине…»
Не міг на це вже дивитись.
Підняв народ, щоб пробудити
Їхню мужність, їхню славу,
Щоби спасти свою державу.
Всі повстали, об’єднались,
Тяжко було – не здавались.
Славні здобували вони перемоги,
Рятуючи країну від ворожої облоги.
А він радів, а він пишався,
Землею гордо милувався.
З роду до роду віками бродить,
Слава про нього століттями ходить.
І в кожнім герої,
І в кожній людині
Він є замість зброї,
Що додає сили.
Лунає, мов заклик за свободу.
Він був і є – це дух народу.
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=7m2W3cjkvBQ&t=4s
