… Я кричав би, писав, дзвонив,
Розривав би набатом тишу,
Та натомість ось так, без слів
«масажую» ліниво «мишу»
ПКМ*, ЛКМ**, клік-клік… -
Я гортаю своє минуле,
Не змирився ніяк, не звик,
Що тебе в ньому ніц не було,
Як і, власне, мене в твоїм,
Ні в прийдешньому, ні в «сьогодні»,
Ахалай-махалай-салабім –
Чаклування над сірководнем…
Ти казала, що дім – де ти,
Але в ньому – чужі пожитки
То ж не я тобі засадив
По межі чорнобривців квІтки,
То ж не я тебе спокушав
І не я лягав із тобою,
То не я зупинявся й рушав -
В кожнім часі – свої герої,
А, можливо, було без спокус,
Без сансари, без сутри й дзену
Й випадало на ранок в фус*** -
Так приземлено та буденно…
Ти казала, що дім – де ти,
Шепотіла, де я – там щастя…
Ти права – дуже страшно йти,
Коли знаєш, що можеш впасти,
Я брудню спамом букв папір
І копчу безпідставно небо,
Кожен подих і кожен твір
Чи для тебе, а чи про тебе,
Я – «знайомий один поет»
Й «масажую» ліниво «мишу»,
Мухи люблять гівно та мед,
Твоє щастя і гроші – тишу
ПКМ – права кнопка «миші»
ЛКМ – ліва кнопка «миші»
Фус (розмовне) - осад
ID:
858136
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.12.2019 11:54:33
© дата внесення змiн: 16.12.2019 11:54:33
автор: Котигорошко
Вкажіть причину вашої скарги
|