Казка
У погожу літню днину,
Небом сунула хмарина.
А як трішки притомилась,
Відпочити зупинилась.
Притулилася хмаринка
До верхівочки ялинки.
Тут з'явилася сорока,
Розкричалась в різні боки:
Скре-ке-ке! Скреке-ке-ке!
Що це коїться таке?
Хмара впаде на ялину
Та й зламає деревину!
Щоб нещасну врятувати
Треба хмару геть прогнати!
Тут зібралась на ялині
Вся сорокина родина:
Чим могли - допомагали,
Вправно крилами махали,
І кричали, й скрекотали...
Але хмарку - не прогнали!
А, на вчинену тривогу,
Прийшов ведмідь клишоногий:
-Гей, сороки, що за гамір?
- То ми маєм добрий намір! -
Видала йому сорока,
Склавши грізно крила в боки.
- Хмара впаде на ялину
Та й зламає деревину.
Щоби бідну врятувати
Треба хмару геть прогнати!
Ведмідь - рятівник славний
Виліз на верхівку вправно.
Потрусив її добряче,
Аж посипалось гілляча.
Стовбур крепко розхитав,
Мало з дерева не впав,
Та от хмарку - не прогнав!
Тут і вітер нагодився,
І на поміч напросився.
Він почав щосили дути,
Гілочки додолу гнути.
Дмухав і не спочивав,
Мало стовбур не зламав,
А от хмарку - не прогнав!
Тільки вітер полетів, -
Рясно дощ закрапотів...
Звірі швидко поховались,
А пізніше знов зібрались.
Дивляться, нема хмаринки,
Лиш стоїть сама ялинка.
- Он як! - звірі дивувались,
-Хмара дощику злякалась!!!
Побільше б таких казочок. Чудово, Світлано! 
