Таку велику відстань ти відміряв
Так мало подихів залишив у мені
І цілий світ так не потрібен світові,
Як моя осінь - необхідний так мені.
Що залишилося, сховаю між словами.
Для спомину, що я в тобі жила.
Ти пам'ятаєш дні, та не всі дати,
Які на календарі відмічаю я.
І ці такі до рідності рядки твої -
Про голос, очі і чужі вуста.
Так тепло, що ти в цьому світі вижевеш
Й напишеш ще мені свого листа.
Читатиму тебе.
А ти - із тишею.
Там на одинці вчиш моє ім'я.
До завтра друже мій.
Ми знов зустінемось.
Так хочу знати, як минуло це життя.