* * *
Веселкою зійди за небокрай
Чи сонечком у чистих літніх росах.
І все, що десь забулося, згадай.
Як квіти ті, що вплетені у коси.
Що відцвіли мов молодість з літами,
Сріблястим інієм їх час припорошив.
Де подих щастя витає там над нами
У тих літах, що кожен з нас прожив.
Спливе у далечінь опалий лист з водою,
Тієї осені неоцінима дань.
Там на стежині долі зустрілись ми з тобою,
Із далини минулого ти майбутнє глянь.
Нераз ще яблуні розквітнуть у саду,
Нераз ще квіти у лузі забуяють.
Не згубиться стежина де я до тебе йду,
Все збудеться колись, якщо серця кохають.
15.05.2019(Михайло Чир)
