Ну й навіщо?
Чому ти з'явився в моєму житті?
Роздражнив, закохав і зник.
Підпустила до себе так близько
Як нікого. А що ти там мав на меті,
Що в тебе на думці? А ти так вже звик.
Кришити серця як пісок, як тонке біле скло,
Тримати за руку, мурахи по шкірі пускати,
Щоб потім сказати: нічого таки не було,
Залишивши душу повільно вмирати.
Навіщо? Зі мною не можна отак, ти це знав?
Всередині нібито щось обірвалось.
Ти подиху жаром мене обпікав.
Я ж знала, що ти не назавжди. Навіщо на щось сподівалась?