|
Легенда про Ясона
(Про користь паління)
15.08.19
У міфах будь-яких часів
Прихована могутня сила.
Жаль, ми забули силу слів -
Читати треба між рядків!
Щоб нас життя весь час не било.
Боги (й людські) геть не всесильні -
Далебі підлі, і лихі,
А наша міць у тім, що спільні,
Не на колінах у молінні -
Бо там сліпі, німі, глухі
Бажань і мрій брудних чорнило
Лунає, наче гнів богів.
Пройти повз них, крізь їх горнило,
Від бруду запастися милом,
Збагнувши таємницю слів …
Багато ще дурних голів.
Ясон, розумний хлопець з виду,
Зібравши друзів і човна,
Надумав їхати в Колхіду:
Зшкрібати золото з Руна.
Героїв славної Елади
З кутків, де міг, поназбирав,
Горілки, сала, самосаду ...
Та й, помолившись, почвалав
Дорога довга в Чорне море -
Всіляких досталь островів,
Там трапилось найперше горе -
Бог Посейдон туди привів
Гребли вони повз острів Лемнос -
Як по дорозі, то зайшли -
Із салом, самогоном - чемно,
В халепу першу уп'яли.
Одні жінки жили на ньому,
Царицю звали Гіпсіпіла,
Але чоловіків, по всьому,
Сварлива, люто не любила
Взяли Ясона і команду
Не як гостей, а у полон ...
Як горю тому дати раду -
Тож люльку запалив Ясон
Конопля з тютюном надвоє,
Шавлія, мак на ялівці ...
Затягся так, що у конвою
Пожежа грала на лиці
Ти що там смалиш, клятий сину?
Не знаємо таких ми трав...
Все стало добре за годину -
Усіх Ясон тим пригощав ...
Зварили потім свіжу юшку,
Грибочків кинули ледь трішки ...
Сопіли дівки у подушку
І бігали навколо ліжка
Куди поділася злоба -
Жінки жорстокі лиш голодні
Тож проводжала їх юрба -
Бо не відмовили з них жодній
Двох діточок й Ясон зробив
Цариці острова на згадку.
Утік і з друзями поплив -
Історії лишив нащадків
На кораблі багато часу,
Багато роздумів, розмов
І перших вражень ціла маса.
Ясон, підвипивши, молов:
• Жінки чудові і прекрасні!
Не те що ми, чоловіки -
Все прибрано і ладно, вчасно,
А ми шукаємо зірки…
Одне погано лише з ними:
Крім ліжка в них нема розваг -
Хоч люльку дайте! Дайте рими!
І заспіваймо разом гімна
Про свій тризубий вільний стяг ...
Гребли на веслах поки тихо,
Було їм море, як сльоза,
Та боги правлять нове лихо -
Страшенна насува гроза ...
Шукають ліпший поряд острів
Де б заховатись від стихії.
Враз потемніло — вже наосліп
Дійшли до берега в надії
На порятунок від грози
Поїли, знов стали співати …
Та як воно без коверзи -
Без цього боги не лягають спати
Щодо богів: богиня Гера -
На носі того корабля,
А Зевсу — зась! Така холера!
Тож він і вишкірився… Бля!
Хотіло, падло, воно дуже,
Щоб там його «партрет» висів,
Але скажіть мені, як друзі:
Та мало хто чого хотів …
І ця, пробачте, свиня божа,
Як всі володарі лихі,
Скажи-но людям, вепра рожа...
Та — ні… Бо скільки в нім пихи:
Дивись: хороші, справжні люди -
Ясон-он: щирий, молодий,
Але наперло Зевсу груди
Він став ворожий і лихий.
Сидить за хмарами та мавпа
Мудрує, з нічого робить:
Яку ще підлість аргонавтам
На ранок нову учинить?
Натомість, жінка його, Гера,
Мандрівників най захищать
І чоловікові химери
На нуль в умі перемножать
Так Зевс намовив шестируких,
Щоб вихід скелею закрили -
І хто, скажіть, із них падлюка?
Геракл метав потужні стріли ...
Ясон з командою дав з тилу -
Тож перебили майже всіх,
Неначе хмиз мечем косили,
А ворогів вбивать — не гріх.
Поплили друзі наші далі
Наступний острів — треба стать -
За друга Гіласа в печалі,
Геракл пішов наяд ганять
Бог Главк - сучасні главки схожі
До них, неначе піп з Афону,
(У всіх міністрів такі ж рожі):
Геракл потрібен Аполлону!
До бебриків зайшли в Місію -
Був за царя боксер Амік.
Мізками бідний, та мав силу -
Що пан Кличко* — такий же бзік.
Всіх кулаками він жахає:
Кого завгодно з них поб'є!
Та три удари пропускає
І богу душу віддає
Курив Ясон, допоки плили,
До Салмідесу вів Арей,
А там сліпця вони узріли -
Віщун голодний жив Фіней.
Боги його забрали очі
За те, що людям помагав.
А гарпії, весь день до ночі,
Всю їжу крали, що збирав.
Таку от муку учинили
За добрі справи кобзарю.
Брати Бореєві їх били,
Та боги гарпій відмолили -
Свої прокляття відмінили -
Сліпий побачив знов зорю.
Він аргонавтам дав поради
Ще й голуба-провідника.
• Ворота-скелі — Симплегади -
Страшніш, ніж роги у бика.
Пройти між них — наука ціла:
Ви голуба вперед пустіть,
Проскочить він — і вам те сила,
Коли розійдуться — гребіть!
Як він казав, так і зробили -
Спочатку голуб пролетів,
Хильнули бражки, закурили
І так гребли (що було сили)
Проскочили, як миша в хлів
У Понт Евксінський — Чорне море
Їх радо, мило зустрічав -
Позаду розійшлись, завмерли гори
Збулось пророцтво! Посейдон мовчав
Все далі й далі вони плили,
Як радив їм віщун Фіней,
У них кидали пера-стріли
Птахи, що мали чорні крила.
На щастя, був за них Борей
Набивши в люльки самосаду,
Пихнули так, що став туман,
Згубили їх крилаті гади -
Бо очі їв їдкий дурман
Надалі, біля скель високих,
В уламках битих кораблів,
Лінкей зіркий - найкраще око,
Людей живих в воді узрів
Підняли з моря весь непотріб,
Забрали Фріксових синів:
Чи ви пливли зовсім наосліп?
Своїх не жалко вам голів?
Та ми… Та ми…- ті белькотіли
З Колхіди… - мало було слів.
На кляті скелі налетіли,
Коли туман густий насів ...
Їх відкачали, напоїли,
Ще дали люльки й самогону
І поки до Колхіди плили
Розповіли події вдома
«Еєт в Колхіді був приблуда.
У Фрікса барана украв,
Коли прознали про те люди,
Усім байки розповідав:
Самого Зевса був він другом -
Зростали й зналися давно,
Мов Зевс пристав до нього цугом:
Забий барана на руно
Те м'ясо з'їж, а шкіру в річку -
Щоб вимило усе гівно.
І через тиждень, може, більше,
Повісь на дерево найвище.
Як висохне — ото й воно»
У золоті велика сила:
Та коли зійде пелена
У всіх, кого тим спокусило,
Думки і розум барана
Сини Іолку і Елади
В Колхіду врешті-решт дійшли,
Із самогоном, самосадом
В палац Еєта підійшли:
Вітання всім синам Колхіди!
І Халкіопові сини ...
Ми Геліспонт пройшли,
Салмідес, Симплегади -
Багато зріли дивини ...
У той же час Амур напився
Із Афродітою на пару.
Хильнув чергову, не барився -
І почалась між ними чвара.
Пательня з жаром прилетіла
Амуру п'яному у вухо ...
Таке стерпіти був не в сила -
Богині дала меду муха?
Вхопив він лук і гострі стріли
Богині стрілив просто в дупу,
Якою перед ним вертіла ...
Та матів накришила купу
Стрілу наступну не поцілив,
Пробив міхи горілки з перцем -
Та, до Колхіди долетіла,
Потрапивши Медеї в серце
Яка любов! Яке кохання!
Ви б бачили те — матір Божа!
Як Афродіта без вагання
Амуру заліпила в рожу
Недарма кажуть, Афродіта
Богиня палкої любові -
Одна секунда й у кобіти
В очах вогонь й жага до крові.
Запоєм слухала Медея
Про те, що робиться в Еладі...
Прокинулась у ній ідея!
Тікати вирішила тоді
Набридли їй Колхіди співи!
• Хочу на танці я в Іолку!
Допоки батько гріє сливи
Ясону примовля до толку:
Якщо мене в дружини візьмеш -
Руно допоможу украсти...
Отак з руками не пустими
Разом нам буде мир та щастя
Ясон дав згоду. Тож Медея
Розповіла Еєта план:
І про биків, про злого змія,
Як не потрапити в капкан,
Дала дзвіночок і сопілку,
В торбині ще живого зайця,
Якоїсь мазі втерла в пику,
Казала мати тверді яйця...
Аби Ясона зжити з світу,
Не віддавати те руно,
Еєт і вся колхідська свита
У колізеї, як в кіно,
Страшну кориду учинили:
Вогнем зригаючих биків
На поле дике відпустили -
Ясон із ляку ледь зімлів:
Така халепа! Боже милий!
Вогонь обпік, та не зашкодив.
Передні ноги мотузком
Стянув рогатому, стриножив,
Між очі зацідив дрючком.
Із другим – та ж сама картина
Приторочив до них він плуг,
На очі кинув ще ряднину
І став ганяти волоцюг
Переорав биками поле,
Засіяв, чим казав Еєт,
Зійшли посіви — нове горе -
Піднявся воїв очерет
Дістав тоді із торби зайця,
До шиї дзвоник прив'язав -
Як та вода біжить крізь пальці -
Той заєць їх випереджав
Ті бігали за ним, як кози,
А куцохвостий поміж них -
В усіх, хто бачив, бігли сльози
Такі от вої - курям сміх!
Коли останній з них упав -
Меча тримати був не сила,
Ясон їм голови стинав -
Як той бур'ян коса косила …
Жахнулась свита й цар Колхіди:
Як впорався Іолку син?
Казали так: то чари хижі,
То чарівний Медеї дзвін!
Тим часом інші аргонавти
Чекали довго ватажка
Пішла одна і друга кварта
Чекати — ноша надважка
Як допили і закурили -
Пішли шукати: де Ясон,
Місцеву бражку теж допили,
Під руку трапивсь їм дракон
Такий там хлопці гвалт зчинили:
Орфей всю душу виривав,
Ясон у дуду дув щосили -
Дракон аж п'ятами кивав ...
Раз трапилась така нагода
Весь етикет пішов в лайно -
Надалі вже без перешкоди
Зняли й поцупили руно
Додому, як пливли, пригоди
Вже не такі були страшні.
Курили люльки мореходи
Пісні співали не сумні
Сирени слухали їх співи
Арго проплив між ними повз,
Хоча й були такі красиві -
Орфей, як жаба, до них повз ..,
Ясон циклопу в око вцілив
Горілу люльку тютюну,
Гонитву звісно ж надурили,
Аспірта звели у труну,
Пройшли і Сцілу, і Харибду,
Вир Посейдонівський Планктам -
Арго зазнав страшної кривди,
Та Гера була з ними й там ...
У Алкіноя бій не стався,
Бо Алкіной був дипломат -
Ясон з Медеєю побрався,
Дружив із ними справжній фарт
Від берегів Пелопонеса
Несли свій човен на плечах,
Водили Талоса за носа,
Який наводив справжній жах
Медея знов в нагоді стала -
Страшенна сила та любов!
Як Таласа вона приспала,
Вони пустили йому “кров”
Нарешті, як дійшли додому,
Бог Зевс накликав бурю моря.
Та слава богу Апполону -
Не потерпіли вони горя
Ясон, ступив на рідну землю.
Хвала (без вийнятку) богам,
Привів Медею у оселю,
І що казати далі вам ...
Зевс з Герою у хлам посрався,
Бо Гера втерла тому носа.
З обиди дуже матюкався
Мо матюкається ще досі …
Ясон курив поважно люльку -
Оповідав свої пригоди,
Медея колисала люльку
Роки текли, як талі води
Провладні чвари пересічні
Налили бруду на героїв,
Але народна пам'ять вічна
І пам'ятає славних воїв
________________________
Нема на світі більш брехні
Ніж в мореходів та рибалок,
Але, повірте ви мені:
В моїх байках її немало
І раз я маю на те право -
Візьму, як автор всі права:
Коротка мить життя у слави -
Вінок на цвинтарі й слова ...
Слова і слава у віках
Живуть із нами аж до нині
У перемогах, у думках -
Тернистий довгий її шлях,
Через віки до нас долине
Закінчу тим, читачу мій,
Що те руно - у нашій скрині.
І ця країна - рай із мрій
І СЛАВА тільки в УКРАЇНІ!
ID:
842001
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.07.2019 13:24:00
© дата внесення змiн: 04.08.2021 16:23:04
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
