#WIP
Цікаво, чи доля поета, хіба лиш тим є не легка
Що з нього кожен зробити може генія чи ж дурака,
І грань оця, мені повірте, більше ніж крихка,
Бо у поета між словами і життям межа тонка.
В поеті бачать більшість нереальну героїчність,
Бо кожен раз кида слова, немов у вічність,
Та є одна у цім страшна, брутальна реальність,
Що їх теж колись поглине чиясь банальність
Поету страшно в когось, знову, безнадійно закохатись.
Перестати з думкою фанатів рахуватись,
Щоб одна людина віршем могла дивуватись,
Або як це колись бувало - потім знову дурнем зватись.
Вам не уявити як це комусь, ночами, писати вірші,
Комусь кому на них відверто плювати, і Вам до душі,
І себе за ще одну спробу картати, бо Ви просто чужі.
А ще поети часто свої думки звикли у віршах ховати,
Їм насправді дуже цікаво за читачами спостерігати,
І дивитися чи хтось бува зможе посил вгадати
#WIP,