І чим більше перед тобою зло,
чим лютіша темрява, ближчий край –
тим руків'я легше, жорсткіший крок,
бо життя – це зрештою просто гра.
І коли за брамою вічна ніч,
за плечима втома, в очах туман –
виступаєш з мороком віч-на-віч.
Є вогонь, а смерті – її нема.
І якщо в полоні пекельних битв
все стається пилом, і ти один –
виростають тіні, мов антрацит,
розчиняють сумніви і сліди.
І де кров в’їдається у метал,
чорний дим отруйно пече гортань –
там тремтить невтрачена висота.
Найгустіша мла – в передчас світань.
Вибухають іскри в пітьмі повік,
від напруги серце по швах тріщить –
меч стискаєш дужче. Ні кроку вбік.
Світ стає позаду. І він твій щит.
