Присвята поетесі Ніні Ткаченко
О скільки я діла б зробила.
Здувала б із ближніх пилинки.
Сховала б у шафу ці крила.
Не гаяла б я ні хвилинки.
Гостей би частіш зустрічала.
Торти готувала, еклери.
А доля укотре сказала:
"Це - місія! Слово й папери!
Це - служба. Працюй і корися.
Трудися й не ремствуй даремно.
Хай пахне ваніль і кориця
у когось на кухні... Ти ж ревно
працюй і працюй! Не для слави.
Бо оплески - то не для тебе".
О доле моя ти лукава!
Труджусь між землею і небом.
Не сплю серед книг-фоліантів:
виношую слів обереги.
Корона важкезна в таланту.
Це - альфа завжди та омега.
Впокорена, струджена, вперта -
шукаю у Всесвіті рими.
О слово, духовне опертя.
О творчість, ти - келія, схима.
А поруч - і фатум й фортуна,
душі таємничі санскрити,
і слова невидимі струни.
Без них я не можу прожити!