* * *
Де вербів ряд і два каштани,
Дорога вгору поміж сад,
Де цвіт акації духмяний
І в небо в’ється виноград,
Де дім відчинених дверей
Лиш для добра й людської ласки,
Де зустрічаємо гостей
І кожне свято ніби казка,
Де щирий щебет дітвори
Ціле заповнює подвір’я,
Де в час вечірньої пори
Нам усміхається сузір’я.
Там я живу, там ми живемо,
В любові, радості, журбі.
Усе, що треба, перейдемо,
Все ж залишаємо тобі
Нащадку наш. Десь у майбутнім,
Коли весна прийде до літа,
Згадай і ти дні незабутні,
Що нам прийшлося пережити.
3.06.2006(Михайло Чир)
