МАМИНІ ОЧІ
Крики народжень і подих смерті,
Цимбалів муза і скрипки плач -
Все об’єдналось у круговерті,
У велетенський земний калач.
В любові можна доскону бути,
Досхочу висміять, досита вбивать,
Та, тільки, мамині очі забути -
Повік неможна, що зойком мовчать.
В них суд, сумління, в них ласка з неба,
Як засторога із світу летять.
У них розрада, у них потреба,
Але, над тілом, землі - печать.
Життя затихло, потреби знято.
І сьогоденням буття тече.
Безмірна втрата кріпко й затято
Скроїла серце своїм мечем.
Твій голос, мамо, найкраща пісня,
Найвища цінність - твоя любов.
В минуле, спогадом, відкрита завіса:
Туди повертаюсь я знов і знов.
Кому в достатку довіку бути
І до нестями життя плюндрувать;
Мені ж, ріднесенькі очі, горнути до серця
Що з світу до мене летять.
30.09.2001р.
Вони розкажуть, вони покажуть:
Хто матір зрадив, той батька продасть...
У небо гляньте, уважніше гляньте! -
Там очі Небесної сотні горять!
серпень, 2014р.
