Признайсь, не обманюй себе:
Коли помирає кохання --
Біль серце, звичайно, шкребе,
Та буде свобода надбанням.
Закінчиться влада очей -
Тендітне і рідкісне чудо.
Повернеться спокій ночей ...
Бідніше й багатше я буду:
Я вільною буду для мрій.
І знов, як у юності ранній,
У крові зростає прибій,
У грудях - крижинка чекання ...
Оригінал:
С собою душой не криви:
Признаться без ханжества надо —
Есть боль в умиранье любви,
Но есть и свободы награда.
Окончилась странная власть —
Безсмертное хрупкое чудо —
Власть голоса, смеха и глаз…
Бедней и богаче я буду:
Я буду вольна над собой.
И снова, как в юности ранней,
В крови нарастает прибой,
В груди — холодок ожиданья…
