***
Ой, клекотіла в мареві часу.
Як сон. І там потонула.
Шукала стомлена спасу.
Та спокою того, наче й не було.
Ой, шуміла й лящала в негоді.
І реготали потоплені стріхи.
Човнами самотніми в броді
Бажала незнанної втіхи.
Ой, колихала в розпусті будинки,
Страчала рибацькі розмови.
Із Богом в стихій поєдинки
Ти розливалася знову і знову.
На курені стигла вогнями.
І небо з'їдала, і сінокоси.
Ой, Десно, ой сизими днями
Ти заплела у пам'яті коси...
Ю. Горбунова (Сунка)
2018