Пройди пів світу ,виміривши- круті дороги,
Натомивши, свої ноги... натри до мозолів,
Прозрівши, пізнаєш ціну хліба і тривоги.
і зашумиш, одвічним дубом по-між ясенів.
Пливеш, за течією життя,і дні за днями.
Не раз ,закрутить ураганна повінь до дна.
Не у всіх фортуна ,злетіти над берегами...
Бачити ,як сяє сонце правди...ясна зоря.
Жорстокий світ ,пише свої правила життя-
Не завжди, сприймаєм реальність буття як є...
Дивиться, на лиходіїв... виснажена душа,
Трудиться, в поті чола. Будує гніздо своє.
Зводять розкішні вілли ковані мури,
Чи голі ,босі ,не бачуть хто за ними живе?...
Пограбоване , везуть завантажені фури,
На сто життів ,не зважають на боже святе.
Довели мій народ, до злиднів, руїн ,і війни...
Заради ,трону -запхають у зеківський гарем ...
Все на путі ,знищують люцифера сини.
Порвуть душу,покладуть камінь тягарем.
Війна -повія...огидна безглузда затія,...
Яка сірником розпалює полум'я вогню
Істота -без лиця ...спалює жаданні мрії
Копає яму , надію ховає у труну..
У двадцять літ , - сивий ...викарбувані рани
Без рук ,без ніг обпалений...шкутильгає в життя,
він стояв за істину?..де панують погани?...
На згарищі в диму ,витратив-молоді літа.
А Корабель, пливе дальше , штурмує океан...
За штурвалом ,стоять -запроданці пірати,
Всі скарби ,привласнив -зубатий тиран
Ласує, смакує солодощі -за дукати.
На пів кулі земній- не віднайдеш короля,
Який гнобить так , свій власний люд?
Все загарбав , і загубила святість душа...
Цькує, дикого звіра.Але ще є божий суд.
ID:
820688
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.01.2019 11:44:40
© дата внесення змiн: 10.01.2019 23:25:51
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую
СИЛЬНО, МАРІЙКО!!! 
