Зітхає море хвиль грудьми,
Сумує з ним Анітра,
Що в світі надлишок пітьми
І надто мало світла.
На чарівницьких сторінках
Знайшла вона закляття.
Вогонь, що кликав у рядках,
Розворушив завзяття.
Було всього там два рядки,
А потім – все рецепти...
Пішла бабуся у віки,
Знання лишивши лепти.
Тако́ж у спадок відійшла
Родинна знана впертість
Й чаклунська сила чимала,
Із простором взаємність.
Онука між домашніх справ
В рядках чигає рими,
Щоб не забути тих прояв,
То в'яже вузлик з ними.
Та все частіше сум в очах,
Кінця тому́ не видко:
То сенс щезає у словах,
А то від рими гидко...
Не хочеться – але все ж йти
До діда довелося.
Той, як завжди́: – Давай вірші́!
Й що на обід знайшлося?
Онучко, розум в тебе є?
Бо ж заревуть вулкани,
Й нікого хвиля не мине,
Будь бідні чи султани!
Світило пройде крізь портал,
Пошле проміння світом,
Й полине на планету жар
І всі негоди слідом.
Подібна міць у сонмі Сил
Є тільки у кохання.
Міць слова проти – в цьому сіль!
Де рима бездоганна?
Промова критика, як ніж,
Простягнутий поету:
Підказку ним на вмінні ріж –
Готовий вірш для злету!
В онуки з потаємних слів
Складались ланцюжки...
Катрен готовий й поготів –
Йти ладен навпрошки.
Пішли слова закляття в світ,
Той відгукнувсь луною,
І Всесвіт усміхнувсь на мить,
З-під Вічних Сил сувою...
Захоплені одне одни́м,
Злились два сонця в танці.
Бажання їх співає гімн
Вогнем протуберанців.
Вулкан щось рохнув через сон.
Сім хвиль послало море,
Але, згадати як мусон,
Не дуже-то й суворе.
Зітхає море хвиль грудьми,
Сумує з ним Анітра:
Світ не лишився без пітьми,
Не так вже й більше світла.
* * *
Наснилося... Й заримував. А ще є авторський переклад російською:
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023539
бачу. програмісти теж творчі люди. такий довгий текст. багато думок. цікаво. чим навіяно. читаєте фентезі чи щось важче. принаймі. натхнення вам! у мене теж сини в іт. але не творчі. але трохи з гумором...