(за мотивами)
"Страшні слова, коли вони мовчать,
коли зненацька ніби причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись"
Ліна Костенко
Буває, важко довгий час мовчати,
і так нелегко все тримати у душі,
думки, немов зачинені за грати,
і рій шалений різних слів у голові…
Чому мовчу і не пишу публічно,
не виставляю більше правду напоказ –
тому що все здається прозаїчним
і сказаним задовго вже до нас…
Тому що все ділю на до і після,
не розумію, де свої, а де чужі,
коли слова, неначе гостре вістря,
безжалісно шматують серце, як ножі…
Настав жорстокий час нерозуміння,
коли чужий серед своїх і навпаки,
одні в глибокій стадії сп`яніння,
а інші на межі і навіть жебраки…