Про те, що зможеш вернути все назад - забудь
Повір зусилля зцілити рану, яка смертельна - зайві
Всі кроки пройдені повторно, лиш час крадуть
З темряви яка вже й так панує, ніяк не вийде сяйво…
Ти залежний від синдрому нав’язливих ідей
Необережно пірнаєш у життєві хвилі
І так тікаючи з дурдому, де божевілля не трофей
Поступово завмираєш, по закону штилю…
А пам’ятаєш як колись, завзяттям брав вершини
Вірив, відчував себе живим, і душа раділа
Так буде ти повір, я знаю серце твоє пташине
Вже вистачає бути дурнем, просто берись до діла……
