★З★аховався сизий голуб, під сходинку від негоди,
★А★безжалісний листопад розливав холодні води.
★К★рук у небі дзвінко кряче, душі криком роздирає...
★О★блітає двір голубка, свого голуба шукає...
★Х★ронос стрілки підганяє... дощ шумить, мов Ніагара,
★А ★вона летить у небі, наче вільна, сіра, хмара...
★Н★іч на землю опускалась, і гукали поїзди,
★І★ гукала разом з ними, в темний простір...в нікуди...
★Д★есь крило своє пошкодив, біль пройняв аж до кісток,
★У★ листочок загорнувся і забився у куток...
★Ш★аленіла непогода, а голубка все літала,
★І★ у кожну темну шпарку цілу нічку зазирала.
★П★олетіла на дорогу... Фари... скло... і гальмів свист!
★Т★ак скінчилась їхня доля...впав останній жовтий лист...
★А★рка висохла на сонці, голуб знову полетів,
★Х★ворий, мокрий і голодний, повний щирих почуттів.
★І★ побачив він голубку... впав на землю - і заснув...
★В★ін її у свої крила, наче в ковдру загорнув...
P.S.♡
Падав сніг в пусте гніздечко, на сходинку у дворі...
А десь там, високо в небі, світять нові дві зорі!★★
***