Приходить ніч і холод обдає
Не гріє радість, ніч морозить душу.
Нам навіть час тепло не роздає,
Неначе хтось із нас закон порушив.
Що ж сталося у нашому житті
Чому цей холод робить нас чужими?
Ми паралельно йдемо вздовж межі,
Хоч вдалині видніється стежина.
Ми вже не раз ловили почуття,
Проте за руку й разу не ходили.
Та має бути ще на двох життя,
Де мить нагряне душі поріднити.
Лише проживши двоє пліч-о-пліч,
Тепло розтопить у душі морози.
І прийде в гості довгождана ніч,
Коли кохання ліквідує сльози.
