Тихо. Чому так тихо мамо в нашій хаті?
Тут завше дуже гамірно було,
А може то у тата запитати...
Бо пильно дивитися з портрета через скло...
І ви, моя матусенько, тихенько
Й мовчазно так вдивляєтесь у вічі,
А я посеред вас, ніби завмерла ...
Свіча горить, а я вслухаюсь в тишу.
Стіни мовчать...принишкло все навколо,
В цю мить в дитинства спогади біжу
Де сміх веселий чую й як пір'нка
В руках батьківських до небес лечу,
Чекаю знов на зустріч, та даремно...
Я пам'ятаю Вас, мої хороші, і люблю.
дякую.
Сумно
