|
Я на ймення Ольгерд, мені титул був князь,
І маєток я мав, і дружину,
Та в минулому все, мрію звав – не збулась,
«Кабанів» отаман до загину!
Харцизяки лихі, скам’янілі серця,
Вовкулаки широкого степу!
Придивися до нас, ти не знайдеш взірця –
Ми тварини з колиски до склепу.
Ми однакові всі, ми в однім казані,
Хто в любов порина з головою, –
Посивіла твоя, а моя у вогні,
Серце б’ється отрутою злою.
Вирушаємо в ніч – холодить! А був шовк
Простирадл вщент п’янких від цілунків,
Нездоланні, міцні, та на вовка є вовк,
Що гризе нас із тьми обладунків!..
Безсердечний тиран від пустелі до гір
Палить люд і трима під деревцем –
Сонце жалить, веде, наче хижий той звір,
Слід у слід вогняним оселедцем.
Та й пожежі Геєн заливає дощем,
Світ вдягає розшиту сорочку.
Помирає душа, кров стікає мечем,
Додає по краплині струмочку…
29 квітня 2019 року
За мотивами доповнення «Кам'яні серця» до комп'ютерної гри «Відьмак 3: Дике Полювання» (2015 р.). Сюжет не заснований на книгах фентезійного літературного циклу «Відьмак» (за назвою першого опублікованого оповідання серії) Анджея Сапковського, а бере за основу популярну легенду про укладення угоди з дияволом, що найбільш відома нам із «Фауста» Ґете. Конкретний персонаж й історія Ольгерда взяті з польського фольклору, точніше з легенди про пана Твардовського. Це переказ про незнайомця, що виконує бажання людей за їхні душі.
Пан Дзеркало, котрий постає в образі підступного Гюнтера о'Діма, є неймовірно могутньою істотою явно нелюдського походження. Він є чимось на кшталт демона, втілення самого зла, хоча завіса над його особистістю так і не скресає. Незважаючи на те, що Пан Дзеркало завжди так чи інакше діє згідно з умовами угоди, він тим не менше перекручує бажання людей, обертаючи їх проти них самих: «Ґюнтер о'Дім дає не те, що ти хочеш, а те, що просиш».
Ольгерд фон Еверек - один із небагатьох персонажів гри, чий образ вочевидь списаний з образу польського дворянина XVI-XVII ст., а не просто з людини з невизначеного Середньовіччя. Багато гравців помітили схожість Ольгерда із широко відомим збірним образом запорізького козака – кунтуш, пояс, пістолі, чуб (оселедець), у лівому вусі сережка кільцем. Дійсно, його одяг, ім'я, зброя, зовнішній вигляд, світогляд, спосіб життя збігаються з такими в шляхтичів або заможних козаків того часу. «Кабани», отаманом яким доводиться Ольгерд, також мають відповідний вигляд.
Таємничий Реданський дворянин, отаман «Кабанів» Реданської Вільної компанії, раубрітер (лицар-розбійник), Ольгерд фон Еверек постає хоробрим до божевілля, втомленим, байдужим, жорстоким, прямолінійним, егоїстичним і гордим. До того ж, як з'ясовується відьмаком дослідним шляхом, Ольгерд є практично безсмертним.
Незабаром стає зрозуміло, що він став таким після зустрічі з Гюнтером о'Дімом. Згідно з укладеним із ним договором в обмін на повернення збіднілому дворянину родового маєтку, грошей, сімейних реліквій, репутації, що мали на думку Ольгерда звести нанівець невдоволення батьків Іріс її обранцем, Пан Дзеркало зажадав в Ольгерда принести в жертву людину, яку той любив. Ольгерд фон Еверек по-справжньому любив лише двох людей: Ірис, наречену, і свого брата, Вітольда. Але в підсумку він все ж таки віроломно погодився на запропоновану угоду, повернув загальновизнані атрибути дворянства й одружився на Ірис. Вітольд же незабаром був убитий під час однієї із сутичок із ворогами сім'ї фон Евереків.
Безсмертя та кам'яного серця як таких фон Еверек не просив, це був побічний ефект пункту договору, який звучав як «жити так, ніби немає ніякого завтра». Спочатку безсмертя було чудовим. Ольгерд відчував світ набагато сильніше і яскравіше, ніж колись, не відчував ні болю, ні страху, проте за мить його нічого на світі більше не хвилювало, його серце стало як камінь – і він не відчував вже нічого. У пошуках нових почуттів, дворянин відправився в світ, щоб знову відчути смак до життя, відчути себе людиною. У дуелі з відьмаком на самому початку їхнього знайомства, фон Еверек вимовляє фразу: «Людині іноді потрібно скуштувати трохи божевілля, щоб освіжити смак до життя».
Розплутуючи історію Ольгерда, відьмак знаходить на верхньому поверсі занедбаного маєтку Евериків останки померлої від туги Ірис. Поховавши її, Геральт розуміє, що сила волі незвичайної дівчини дозволила їй переміститися в власний світ, що складається з її спогадів, страхів і сюжетів майстерно написаних нею картин. Тут Геральт переживає історію Ольгерда й Ірис із моменту їхнього весілля та до моменту, коли фон Еверек залишає маєток. Він стає свідком спочатку щастя, потім відчуженості, а потім апатії, жорстокої байдужості й егоїзму Ольгерда – його серце поступово перетворювалося на камінь, що стало результатом перекрученого прочитання о'Дімом укладеного з ним договору. Коли він зрозумів, що з ним відбувається, фон Еверек звернувся до темної магії та Гоетіі, намагаючись розірвати договір із Паном Дзеркало, але все виявилося марно. Геральт стає свідком сцени нічного ритуалу Ольгерда в спробах закликати о'Діма й розірвати їх угоду; бачить те, як фон Еверек все більше зачиняється в собі, особливо його дратує зневага членів сім'ї Ірис до нього, оскільки вони вважають його розбійником; бачить, як всі почуття в ньому слабшають і зовсім пропадають, навіть любов до Ірис, заради якої він і пішов на угоду з Паном Дзеркало:
– Він все ще любить її?
– Ні, він всього лише пам'ятає, що повинен її любити.
Потім Геральт бачить, як Ольгерд стає спочатку неспокійним і втомленим, потім жорстоким й озлобленим, згодом апатичним і виснаженим, ніщо в світі його більше не займає; бачить, як одного разу фон Еверек у пориві люті вбиває батька Ірис, який вимагає розірвання їхнього шлюбу; бачить, як руки, обличчя, груди й все тіло Ольгерда покриваються глибокими шрамами; бачить, як Ольгерд залишає дружину й маєток, намагаючись не зашкодити їй.
Звільнившись завдяки відьмаку й знову відчувши всю бурю емоцій, Ольгерд каже, що, незважаючи на те, що він знову в стані відчувати, його серце не відчуває нічого, крім горя та відчаю, провини за ті речі, що він робив, поки мав кам'яне серце, за загиблу з його вини дружину. Дворянин зазначає, що його життя зруйноване. На знак подяки за звільнення від обов'язку перед Паном Дзеркало Ольгерд дарує Білому Вовку свою фамільну шаблю. У секунду передачі дворянин ранить руку об гострий як бритва край шаблі й дивується, наскільки це приємно – знову відчути біль. Ольгерд фон Еверек бажає відьмаку удачі на шляху й каже, що цей момент стане відправним у його новому житті.
Посилання на ролик-трейлер доповнення «Кам'яні серця» до «Відьмак 3: Дике Полювання» (1080):
https://www.youtube.com/watch?v=Yk2x_4cRJTc
Схема
Я на ЙМЕН-ня Оль-ГЕРД, / ме-ні ТИ-тул був КНЯЗЬ,
!01 001 / 0!1 0!1
І ма-Є-ток я МАВ, і дру-ЖИ-ну,
!01 0!1 !01(0)
Та в ми-НУ-ло-му ВСЕ, / МРІ-ю ЗВАВ – не збу-ЛАСЬ,
!01 00! / 101 !01
«Ка-ба-НІВ» о-та-МАН до за-ГИ-ну!
001 001 !01(0)
Хар-ци-ЗЯ-ки ли-ХІ, / скам’-я-НІ-лі сер-ЦЯ,
001 001 / 001 001
Вов-ку-ЛА-ки ши-РО-ко-го СТЕ-пу!
001 001 001(0)
При-ди-ВИ-ся до НАС, / ти не ЗНАЙ-деш взір-ЦЯ –
001 0!! / !!1 001
Ми тва-РИ-ни з ко-ЛИС-ки до СКЛЕ-пу.
!01 001 0!1(0)
Ми о-ДНА-ко-ві ВСІ, / ми в о-ДНІМ ка-за-НІ,
!01 00! / !01 001
Хто в лю-БОВ по-ри-НА з го-ло-ВО-ю, –
!01 001 001(0)
По-си-ВІ-ла тво-Я, / а мо-Я у во-ГНІ,
001 00! / !0! 001
СЕР-це Б’Є-ться о-ТРУ-то-ю ЗЛО-ю.
101 001 001(0)
Ви-ру-ША-є-мо в НІЧ / – хо-ло-ДИТЬ! А був ШОВК
001 001 / 001 0!1
Прос-ти-РАДЛ вщент п’ян-КИХ від ці-ЛУН-ків,
001 !01 !01(0)
Не-здо-ЛАН-ні, міц-НІ, / та на ВОВ-ка є ВОВК,
001 001 / !!1 0!1
Що гри-ЗЕ нас із ТЬМИ об-ла-ДУН-ків!..
!01 !!1 001(0)
Без-сер-ДЕЧ-ний ти-РАН / від пу-СТЕ-лі до ГІР
001 001 / !01 0!1
ПА-лить ЛЮД і три-МА під де-РЕВ-цем –
101 !01 !01(0)
СОН-це ЖА-лить, ве-ДЕ, / на-че ХИ-жий той ЗВІР,
101 001 / !01 0!1
СЛІД у СЛІД вог-ня-НИМ о-се-ЛЕД-цем.
1!1 001 001(0)
Та й по-ЖЕ-жі Ге-ЄН / за-ли-ВА-є до-ЩЕМ,
!01 0!1 / 001 001
СВІТ вдя-ГА-є роз-ШИ-ту со-РОЧ-ку.
101 001 001(0)
По-ми-РА-є ду-ША, / КРОВ сті-КА-є ме-ЧЕМ,
001 001 / 101 001
До-да-Є по крап-ЛИ-ні стру-МОЧ-ку.
001 !01 001(0)
Силабо-тонічна система:
перехрестне римування аБаБ, де рими
«а» – 4-стопний анапест 001 із цезурою після 2-ї стопи з чоловічими закінченнями (клаузулами),
«Б» – 3-стопний анапест 001 із жіночими (нарощеними) закінченнями (клаузулами) 001(0).
ID:
833992
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.04.2019 19:54:23
© дата внесення змiн: 05.11.2021 12:04:45
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|
