я іду по дотичній то знов про кривій
я іду як іду і нема на те ради
повз купецьких фасадів пощерблений стрій
ерегований вигин будинку міськради
та робочих кварталів убрання скупе
де набравшись по вінця столітньої втоми
розляглось місто ес понад річкою пе
його місце на карті це позначка дому
щоби жити у ньому воно затісне
і занадто велике щоб вийти за межі
дієслово тут любить вживатися з «не»
і ми більше йому ніж воно нам належить
тут впольовують день мужні чоловіки
тут жінки цього міста щораз до світанку
ніч неначе телятко годують з руки
і вона пахне пристрастю солодко й п’янко
час і простір і люди течуть наче ртуть
тут ніколи не рано ніколи не пізно
це портал - тисячі вже пройшли інші йдуть
бережіть його ангели нині і прісно
бережіть щоб вернутись коли прийдуть дні
коли скажуть вертатись усі циферблати
місто прийме в обійми всіх блудних синів
та нікого із них не згадає як звати
