|
Колись таке було оповідання:
Вона та Він — принцеса та поет.
Він – лицар Їй, Вона Йому — страждання.
Це знов лише епіграф, не куплет...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Колись, в якомусь королівстві дальнім,
Чи може в давнині, чи може ні,
Чи тільки відображенням дзеркальним
Було тому, що дійсне в наші дні,
У старім замку з садом гідним дива,
Що над рікою з гаєм із рокит,
Жила крилата та благочестива
Принцеса, мила наче оксамит,
З шляхетним королівським вихованням,
Охайна й чемна з безліччю умінь,
Весь час кохалась з кроєм й вишиванням
Й чекала принца з власних сновидінь.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
А скрізь – жахіття, як в часи Артура,
Де панували відьми й чаклуни,
Та ще були і страти, і тортури,
А по горах – драконів табуни.
Що час від часу бійки учиняли,
Вогнем палили селища й лани,
Вбивали люд, худобу викрадали
Старанно, як нащадки Сатани.
А ще принцес невинних спокушали
Та щоб здолати стіни кріпосні,
В підмогу хитрих відьом залучали,
Що теж служили вірно Сатані.
Була в них господинею Плюгава -
Підступна лярва з рогами кози,
Гидка як жаба, жирна та кульгава,
Служниця хащів, темряви й грози.
Для того в мандри лицарі рушали,
Щоб відсіч дати магії та злу,
Та в сутички з драконами вступали,
Життя цьому віддавши ремеслу.
Але таки паскудники лукаві
Беззахисність знаходили бува,
Ось так Дракон неначе на забаві
Запас звабливі дії та слова,
Що їх його Плюгава та навчила,
Та до Принцеси залицятись став,
Щоб відьмі - душу, а собі вже - тіло,
Як в договорі вкладений устав.
Такий вже ніжний й лагідний, тварюка,
В очах смола, слова - як пастила,
Прикрасами коштовними аж грюка,
Що встояти Принцеса не змогла.
На щедрість спокусилася та ласку,
Й одразу опинилася в тюрмі,
Та думала – потрапила у казку,
Бо в чарах в’язко, наче уві сні,
Гадала, не потрібно те кохання,
Добробут – все, що треба для життя,
Та він затьмарив добрі сподівання
І розчавив колишні почуття.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
В ту ж пору жив такий собі Музика…
Складав пісні, був мрійник та поет,
До технік здібний, гідно чоловіка,
Пройшовши власний університет.
Блукав по тому ж королівству тихо
Шукач кохання, бард та менестрель,
Аж поки не натрапив як на лихо
На замок з садом, кращий із осель,
Де у віконці тужила Принцеса.
Її побачив – наче остовпів:
Чи з піднебесся залунала меса,
Чи то із серця став лунати спів…
Та зрозумів одразу: це Кохання,
Що дарували йому Небеса,
Що буде й радість, будуть і страждання,
Та це — назавжди щастя і краса.
Та він страждав — вона не помічала,
Бо не такий Музика в мріях жив,
Її душі та пісня не торкала
Бо це ж не гідно рівня королів!
Та вірив він: Кохання всіх сильніше,
Допоки не відчув втручання чар,
Та не можливо розсвітлити віршем
Одним те небо, що в плачу від хмар.
Та враз як Лицар опустив забрало
Щоб захищати світлі почуття
Та Жінку, що Кохання дарувало,
Від пакості, від бруду та сміття
Відтоді й почувався вже, як Лицар,
Що гідний й в змозі подолати зло,
В бою Дракона знищити та Жрицю
Розпусти геть загнати у кубло.
Та розумів, що чоловік не в змозі
Здолати чари. Тож серед музик
Та всіх простих людей питав в дорозі,
Де є Мольфар, могутній чарівник.
Та привели шляхи, хоч і не стрімко –
Чи диво, чи любов допомогли –
Та зустріч відбулася і підтримку
Отримав він із світла для імли.
Та переміг Дракона в лютій битві,
Свою Принцесу визволив з пітьми,
Та жити стали в щасті та молитві
За світ, кохання, й щирість між людьми.
І став він Лицар, прийнятий до кола,
Бо був героєм задля всіх людей,
А згодом королем, але ніколи
Не відпускав поезію з грудей.
Та стала Королевою Принцеса
Найкращою, бо поруч з Королем,
Любов лише міцніше, як з під преса,
Як терзана, чи палена вогнем…!
Плюгава ж перевтілилася в жабу
Та так собі в болоті і живе.
Така легенда про любов та звабу,
Про міць кохання й лихо світове.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Коли та де це все було – хто знає,
Чи наяву воно, чи уві сні…
Та як їх звали, світ не пам’ятає:
Це так давно… було, а може й ні…
©~GV~26/5.8.18/
ID:
802170
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.08.2018 07:37:03
© дата внесення змiн: 01.05.2022 13:05:23
автор: Gnat Valjorny
Вкажіть причину вашої скарги
|
