Не розбирайте по складах мої вірші.
Я їх пишу здебільшого для себе.
У них мої думки торкнуться неба...
Оцінювать суворо не спішіть.
Прискіпливо не патрайте слова.
Бо то не я, душа їх вибирала,
Якась мені чарівна скрипка грала,
Й від тих музик крутилась голова.
Не зрівнюйте ні з ким моє буття.
Бо не Шевченко я, і я – не Ліна,
Та знати цінність кожного життя
І слова кожного, напевне я повинна.
Плекаю слово те, мов немовля,
Зростити, як дитину, намагаюсь.
Сміюсь і плачу, та ночами маюсь,
Коли душа віршами розмовля...
Не розбирайте по складах мої вірші!
Бо знайте точно – розберете душу.
Писать боюся! Та писати мушу...
Оцінки ставить, правда, не спішіть.