Українці я звертаюсь до вас,
Я такий як і ви патріот,
Хоч не знаю що таке є війна,
І тим паче що таке є ато.
Я такий як і ви,
І по чесномому вірю в свободу,
Вірю в вибір я свій, в чесність слова,
Вірю навіть в силу народу!
Знайте так я не був на війні,
Бо вважаю немає за що воювати,
Заробляють на таких як і ми,
Які все готові віддати.
Вірим в те що будуть якійсь зміни,
Наші діти побачать краще життя
Тільки все це марні надії,
І політиків чесна брехня.
Ми для них є м'ясо не більше,
Чесно кажучи нас навіть не жаль,
Ну за що тоді боримось ми всі?
За пусті обіцянки нажаль ,так!
Що зробив хоч один з них скажіть?
Обіцяв так? Це вони вміють ,
А вмирати хто з них іде ?
За краплинку хоча би надії.
Ми є сильного роду, ми всі козаки,
І воюєм за свою свободу,
Ну самі строєм тюрму,
Для дітей не родившися своїх.
Схаменіться хватає за пусте воювати,
Ворог наш зовсім не там,
Треба в наших рядах катувати,
Тим хто нам це все нав'язав.
Ворог близько він є не далеко,
І у центрі всього цього він стоїть,
Він не наш його нам заслали,
Бо країною не дорожить.
Так самі його обирали,
Але наша помилка проста ,
Ми повірили що щось буде краще,
А насправді зовсім не так,
І тому давайте подумаємо,
Чи варто обирати когось?
Може саме самі зможемо?
Із колін підняти народ!