Я зайшов після тебе в атобус,
Напевно спокійний на вигляд,
Але всередині закрутився як глобус.
Один твій погляд і я вдарений током.
Скований страхом, стояв на місці,
Та мене підносило кудись магічним потоком,
Я став безсмертним птахом і злітав на місяць.
Відчув себе по новому, як ніколи раніше,
Хоч на хвилин п'ять, та мені здаволось більше,
Цей буденний сірий світ став яскравішим.
А потім ти вийшла на наступній зупинці.
А я так хотів подивитись на тебе ще раз,
Бо ти була в сто красивіша,
Ніж на цій електроній картинці.
Твій образ, став моїм ідеалом.
Я таких не бачив ніколи,
А ці бісові метелики, як уколи,
Проштрикали живіт і літають довкола.
Вони не дали мені їсти цілий день,
Я сидів і обдумував це все,
Боже який я пень - не спромігся ні нащо.
І я знав тебе ще давно,
Бачив твої фотографії, контакти,
Але я не знав що мені не все одно,
Коли побачу в реальності яка ти.
Що цей момент подарує неповторні емоції,
Ті, які так рідко бувають в житті.
