Кому луна мо/литва
За людей, що не /знав ніколи,
Може, па/м’ять то пусте,
Бо вони не взнають те?..
Чи здригнеться мур кремезний,
Чи горітиме свіча-/а,
Чи зі спога/дів не щезне
Що є /смерть, а що життя
Годі сліз, годі сліз,
Їхні душі злетіли ввись -
За ними годі слііііііііііз.
О/-о о-о
О-о о-о
Може, правий той, хто /жертву
Їхню скорше /забува?..
Може так пі/де відверта
Нечестивість і журба…
Але сонце чи засяє,
Запанує справжній ми-/ир,
Чи поста/не пекло ра/єм,
Чи сконає підлий звір?!
Годі сліз, годі сліз
Лиш журбу заступає злість
За ними годі сліііііііз
О-/о о-о
О-/о о-о
О-о о-о
СОЛО
І сум, що серце крає
Не меншає від слів
З ним примирення немає -
Лише біль й пекучий гнів.
Годі сліз, годі сліз
Знов журбу заступає злість
Віднині годі сліз
Годі сліз, годі сліз
Знов журбу заступає злість
Віднині годі сліз
О-/о о-о
О-/о о-о
О-/о о-о
О-о о-о