Прокинувсь раптом на зорі
Від променів з вікна:
Сяйнула вишня угорі,
Немов сама весна.
Я біг в небесну далину,
Хотів спіймать мою весну,
Та так і не здогнав.
В оману, мріє, ти ввела,
Не вишня - хмара то була,
Що й слід її розтав.
Колись в далекому краю
Крізь вишень ніжний цвіт
Я бачив усмішку твою.
І хай немало літ
Спливло, мов листя по воді,
Я знову лину - як тоді-
До уст твоїх весни…
А ти смієшся далі все,
А вітер голос твій несе
В мої самотні сни.