Пустий кабінет і кружка кави -
Все, як і завжди, на місцях...
В собі відчуваю сліди примари,
Що всіх називають страх...
Немає розмов, немає шуму -
Я тону в глибокій пітьмі,
Розтягую ту Чорну гуму,
Що сонти зіпсувала мені...
Її зустрічаю щоночі,
Як Злого відлуння й тінь...
Пропалюючи свої очі,
З думок сегрегую лінь.
Вона анексує і досі
Усе, що було у житті...
Тільки лишає досвід -
Маленький смичок на струні
