Своїми долями розпещені.
Своїми мріями преречені.
І тільки очі без зупину
Не відчувають часоплину.
В кайдани гордості закувані.
В моменти слабкості розчулені.
І ігри розуму банальні
Диктують фрази покаяльні.
І так по колу, та не бачу!
Бо в часі пам'ять п'яну втрачу.
В оправах домислів зональних
Нова реальність днів фатальних...
