Літа, літа біжать вперед
і як їх зупинити,.
Та ось мені уже і……,
А я, мабуть, не змінилася ніяк.
Якщо змінилася, то тільки зовні,
Бо життя, як річка,
Несе мене з собою по життю,
І я як джерельце маленьке,
Біжу, біжу куди мене несе ріка
Та ось уже я впала в море,
Пливу уже своїм життям
Літа біжать і я з літами розумію,
Що вороття не буде їм назад.
Життя не проживеш з початку,
А що не встигла, то не жалій.
І запитала б я у своїх років
Не хочуть вони трішки відпочити.
І може я устигну більше,
Зробить добра на цій землі.
Але літа мовчать, мабуть, не хочуть,
Напевно не втомилися вони.
А може я забагато від своїх літ хочу!
Та тільки це не казка, а життя.
