Палиця
Ти усміхнувся: а прославу
Звичайній палиці складеш?..
І я взялась умить за справу,
Ніби й легесеньку, еге ж…
Самі скажіть, чи ж то непросто
Слівця у рими загорнуть
І головним героєм – костур
З тієї палиці «встругнуть»?
Він незамінний у мандрівці,
Із ним у горах – просто клас…
А як же гордо по бруківці
Ритмічно цокає щораз…
І сутність костура логічна,
Я тут ніяк не помилюсь,
Він – річ усе-таки магічна
Для дідусів і для бабусь…
Хвалу воздам іще й ломаці, -
Якщо штанці в когось одні, -
То нею вуличній собаці
Угріти можна по спині.
А що часи тепер непевні,
Не випускає люд із рук
Ані у лютому, ні в червні
Ковіньки висушений сук…
І ти всміхнувся знову стиха:
Може, воно й не лихо з лих,
Та палиця – не тільки пиха
чи пострах для поступків злих…
І чемно так, через «будь-ласка»,
Пригадував собі й мені,
Що з неї ще й – шкільна указка
Для дошки й мапи на стіні.
О, варта палиця червінця!
Колишня гілка для птахів!..
Та й Буратіно – із полінця,
Казковий чар для дітлахів…
м. Львів автор Наталія Калиновська